Оксана Стефанівна Забужко (* 19 вересня 1960, Луцьк) — українська поетеса, письменниця, літературознавець, публіцист. У своїй творчості приділяє багато уваги усвідомленню української ідентичності і при цьому часто користується методологією фемінізму та постколоніалізму. У своїх творах використовує Харківський правопис.
Оксана Забужко народилася 19 вересня 1960 року в місті Луцьк. За словами письменниці, правдиве родове прізвище оригінально було не «Забужко», а «Забузькі». В Луцьку жила до 8 років, поки її батька не виявило КГБ, що переслідувало його кілька років. Після цього родина була вимушена переїхати до Києва.
Закінчила філософський факультет (1977-1982) та аспірантуру з естетики (1985) Київського університету імені Тараса Шевченка.
Була членом КПРС. Учасниця революції на граніті 1990 року[1].
Захистила кандидатську дисертацію на тему «Естетична природа лірики як роду мистецтва». Виключно літераторством трудовий досвід Забужко не обмежується. Довгий час вона працювала викладачем. Причому лекції кандидата філософських наук Забужко пощастило відвідати студентам не тільки Київської державної консерваторії ім. П. Чайковського, де Забужко читала естетику, а також студентам таких всесвітньо відомих університетів як Гарвардський, Єльський, Колумбійський. Починаючи з 1989 р. Забужко є старшим науковим співробітником Інституту філософії НАН України.
1992 року викладала україністику в Університеті штату Пенсильванія як запрошений письменник. У 1994 авторка отримала стипендію Фонду Фулбрайта і викладала в Гарвардському та Піттсбурзькому університетах.
Твори
Поезія
Травневий іній (1985)
Диригент останньої свічки (1990)
Автостоп (1994)
Kingdom of Fallen Statues (1996)
Новий закон Архімеда. Вибрані вірші 1980–1998 (2000)
Друга спроба: Вибране (2005)
Вірші: 1980-2013 (2013)
Проза
Інопланетянка (1992)
Польові дослідження з українського сексу (1996)
Казка про калинову сопілку (2000)
Сестро, сестро (повісті й оповідання, 2003)
Музей Покинутих Секретів (2009)
Філософсько-літературознавчі праці
Дві культури (1990)
Шевченків міф України (1997)
Філософія Української ідеї та європейський контекст: франківський період (1992)
Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій (2007)
Оксана Забужко, Юрій Шевельов. Вибране листування на тлі доби. 1992–2002 (2011)
Публіцистика
Хроніки від Фортінбраса (1999)
Let my people go. 15 текстів про українську революцію (2005)
З мапи книг і людей (2012)
Український палімпсест. Оксана Забужко в розмові з Ізою Хруслінською (2014)
Переклади іноземними мовами
«Польові дослідження з українського сексу» — Росія (1998, 2001, 2002, 2008), Угорщина (1999), Чехія (2001, 2002), Польща (2003, 2008), Болгарія (2005), Німеччина (2006, 2008), Швеція (2006), Італія (2008), Румунія (2008), Туреччина (2011)
«Сестро, сестро» — Чехія (2006), Польща (2007)
«Казка про калинову сопілку» — Іран (2006)
«Музей покинутих секретів» — Польща (2013), Росія (2013)